Молитва Українського Naціоналіста: історія та міфи

Молитва Українського Naціоналіста: історія та міфи

Молитва Українського Nаціоналіста -  патріотичний текст, покликаний підіймати бойовий дух та підсилювати єдність бійців на фронті.

Створив її один із провідників ОУН Осип Мащак на початку ХХ ст., відбуваючи 15-річний строк у в’язниці за звинувачення у вбивстві російського комісара Майлова – одного з організаторів Голодомору – геноциду 1932-1933 років.

Політвʼязні-українці щоранку та щовечора вголос читали Молитву. Кожен зі своєї камери, хором, задля укріплення духу та для демонстрації національної єдності – незважаючи на тюремних наглядачів.

З часом текст набув сакрального значення та статусу для тогочасного українського суспільства. З Молитвою йшли в бій проти окупантів, читали її на шикуваннях, гинули із нею на війні. Відтоді вивчення Молитви стало обов’язковим для всіх, хто долучався до ОУН.

З відновленням незалежності України в 1991 році слова Молитви знову почали звучати на українських землях, зокрема в строю організації «Патріот України». У 2014 році на її базі було сформовано добровольчий батальйон АЗОВ, і саме це спричинило відродження націоналістичних традицій. За ініціативою Миколи Кравченка «Крука» на шикуваннях було заведено промовляти Молитву колективно, оскільки не всі новобранці знали текст напам’ять. Головуючий говорив, стрій повторював. Проте на той час ритуал мав суто внутрішній та закритий характер і сприймався як специфічна військова добровольча традиція.

Зараз Молитву Українського Naціоналіста чути звідусіль: її знають та поважають у десятках бойових підрозділів, серед різних частин українського війська. У Нацгвардії та ГУР, ССО та Сухопутних військах, у теробороні, Нацполіції та навіть СБУ.

Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України<br>

Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України<br>

ГУР МО, спецпідрозділ KRAKEN ГУР

ГУР МО, спецпідрозділ KRAKEN ГУР

Загін ССО Збройних Сил України, фото з-під Бахмута

Загін ССО Збройних Сил України, фото з-під Бахмута

Навколо Молитви ходить багато міфів та легенд. До прикладу, що написана вона була кров’ю на стіні. Проте, як би поетично це не звучало, ніхто цього не робив. Погляньмо на це з практичної сторони: аби написати текст Молитви хоча би на папері, знадобиться немало часу та зусиль. Уявімо, що зробити це Вам довелося голими руками на вертикальній поверхні під час втрати крові. Тоді всі припущення одразу відпадуть. «Зображення кров’ю» має більш метафоричне значення: той самий Осип Мащак вилив всі переживання на папір, але тортури та репресії дають підстави називати чорнило ідеолога “кривавим”. Дана легенда має свою символічність: стаючи на одне коліно під час колективного прочитання Молитви, бійці присягаються боротися за Ідею Nації до останньої краплі крові.

Багато хто помилково вважає, що Молитва – це про релігію. Дійсно, для кожного сакральний текст має свій сенс та значення. Проте витоки Молитви не мають нічого спільного з релігією. На фронті за нас воюють християни, буддисти, язичники, атеїсти, агностики тощо, тож моляться бійці насамперед не до Бога, а до України, складаючи своєрідну присягу Батьківщині.

Попри широке розповсюдження, сама Молитва досить важка для вивчення напамʼять з першого разу. У лавах полку АЗОВ це вирішувалось дуже просто – бійці отримували власні екземпляри тексту у вигляді кишенькових календариків. Їх зручно тримати всередині військового квитка чи у нагрудній кишені форми – біля серця.

Сьогодні подібні примірники Молитви мають не тільки бійці азовських підрозділів, а й військовослужбовці інших формувань Збройних Сил України. За ініціативою офіцерів їх видають мобілізованим у центрах комплектації в рамках ідеологічно-виховної роботи з новобранцями.

Видавництво RAINSHOUSE друкує та надає Молитви військовим безкоштовно, а цивільні можуть отримати свій екземпляр за символічний донат. Для цього треба звернутися в особисті повідомлення https://t.me/RAINSHOUSE_call